Село розташоване на відстані 35 км. від Ужгорода. Село Пацканьово межує із селами: Гайдош, Лінці, Середнє - з південно-західного боку, у південно-східному напрямку його межі проходять біля сіл Мукачівщини - Шкуратівці, Медведівці, Микулівці, Ростовятиця, на сході - із селами Пузняківці, Феделешівці (приєднане до с.Крите) цього ж району, у північному - із селами Туря Пасіка, Порошково Перечинського району.Через село протікає ріка Бистра.
Існує кілька версій щодо походження назви села. Пішла вона, певно, від прадавнього поселення, яке мало назву свого засновника на прізвище Пацкан. Інша думка - назва села пішла від поширених у цій місцині гризунів-пацканів - щурів. Село було засноване у верхньому кінці й розросталось донизу. Сьогодні село простягається однією вулицею довжиною 7 км., що налічує понад 400 хат і до 1040 чоловік населення.
Вперше село згадується в архівних матеріалах за 1600 рік. У різні часи воно мало назву Потокош, Пацканьовц. У 1932 році в селі сталася велика полжежа, під час якої згоріло понад 20 хат соломянок. Уціліли тільки дві хати, в яких жили родини на прізвище Січки. В урочищі Свята вода з-під землі бє дивне джерело із специфічним запахом - сірчано-кисла вода. Віддавна приїздили сюди хворі з далеких і близьких сіл. Привозили з собою домашнє начиння, облаштовувались тут у період між копанням і жнивами, тобто у липні, і лікувались. Біля криниці - невеличка галявина, куди пробивалось смонячне проміння. Тут хворі зігрівались після купання. Купалися у деревяних бочках привезених на возах із сіл. У бочки набирали води з джерела й нагрівали розігрітим у вогні камінням. В центрі села розташований дитячий садок "Гроно". Він зданий в експлуатацію 1977 р. як відомчий радгоспу "Червона зірка". Нині садок перебуває на балансі сільради с.Пацканьово. Вільні приміщення садика зайняла початкова школа, перебравшись із колишньої сільської фари. Будинок культури збудований в 50-ті роки. Будинок культури має зал на 250 посадкових місць. У цій же будівлі розміщена сільська бібліотека. Нині діюча Свято-Михайлівська церква, побудована в 1776 році. Це не перша церква села. Перед цим була деревяна, але згоріла. Вона стояла на пагорбі, за 2 км. вище від сьогоднішнього села. Нині це урочище так і зветься - Стара Церков. Там же діючий старий цвинтар. Посеред нього - величезний камінь, витесаний у формі стола заввишки 150 см.
В селі є діючий музей народної архітектури та побуту, відкритий 24 жовтня 1984 року. Було придбано сільську хату у подружжя Бушко та експонати зібрані у старожилів. Музей типова для даної місцевості будівля з ганком, сіньми, малою та виликою хижами. У приміщеннях поповнено інтерєр сільської хати початку ХХ ст. У сінях піч, весь реманент для випікання хліба, прес для вина - шахтув. У малій хижі - все начиння для ткацтва: кросна, мотовило, вертялки, щітка, гребінь, бердо. Передня велика хижа-світлиця, обставлена за всіма тодішніми правилами: посередині - дубовий розписаний стіл, за ним розмальована лада, по боках ліжка. В одному кутку плита, в другому - сусік для верхнього одягу. Село може пишатися Василем Іллічем Ковачем який народився 10 червня 1956 року в Пацканьово. Нині голова правління "Закарпатобленерго", генерал-лейтенантом Іваном-Юрійевичом Свидою. В селі працює два магазини системи кооперації, поштове відділення. Зараз в селі працює ПП "Ірина плюс" директор Одокста Петро Михайлович В навколишніх лісах Пацканьова дуже грибні міста, багато малини, суниці, яфини, шипшина тощо. Окрім того у людей в садах багато черешні, вишні, груші, яблука, сливи. Все екологічно чисте, чудові краєвиди. В селі діє фольклорний гурт "Газдині". Три церковні громади: православні, греко-католики, євангелісти Населення 1 074 Площа 0,27 км? Поштовий індекс 89451
