Перші захисні укріплення з'являються на території нашого краю в бронзовому віці. Це були просто городища-гради, укріплені земляним валом та ровом (перші елементи фортифікації, які навчилася робити людина). До прикладу Арданівське, Стремтура (Іршава), Галіш-Ловачка (Мукачево). Та найбільш завершену форму форму оборонної споруди представляють замки ХІ — ХVІІ ст. Власне, феодальний замок — це специфічний мистецький жанр, притаманний лише середньовіччю. Він настільки пов'язаний із своєю епохою, що в ній народившись, в ній і помирає.
Замок як і будь-яка інша стилева архітектурна споруда має свої основні елементи:
а) головна вежа — "донжон", б) в'їздна брама, в) круті овальні вежі — "рондела", г) охоронна бокова вежа — "барбакан", д) замкова каплиця, е) кілька систем мурів, ж) замковий палац, з) допоміжні прибудови (кухня, кузня, стайня, рицарський зал), і) таємні ходи, ї) замковий двір.
Існують також два типи замків. Це замок — паразит, тобто слугував для нагляду і збору дані з підвладної території, а також постійно здійснював набіги на власну контрольовану територію, це Мукачівський, Квасівський, Броньківський, Невицький замки. Другий тип замок-охоронець підвладної території - Ужгородський, Виноградівський, Королевський, Чинадіївський, Середнянський замки.
Ще один поділ: замки регулярні, тобто такі фортеці, де жив власник даної території, та нерегулярні, які слугували лише на час набігів та під час оборони від ворога.
Інколи замки зросталися в архітектурно-адміністративному стані з містом або іншими охоронним об'єктом, як от Королевський, Ужгородський, Виноградівський, а інколи переходили в ранг автономних рицарських укріплень, як от Квасівський, Броньківський. Здебільшого класичні середньовічні замки мають дві стандартні форми: чотирибічну, у якої по боках кілька оборонних редутів та восьмибічну, форма якої часто змінюється. У випадку із закарпатськими фортецями архітектурний стиль дещо змінився в залежності від географічного положення у гірській місцевості. Треба також додати, що до ХІІ ст. замки в Угорському королівстві, до якого належав наш край мав право будувати лише сам король. Але із розвитком феодальних відносин поступово приходить відособлення членів королівської дружини, закріпленння за ними та їх спадкоємцями дарованих земель-феодів, разом з тим виникає питання будувати укріплення в безпосередній близькості від підлеглої території. Так виникають адміністративні центри, в центрі якого укріплена споруда, яка постійно витримує удари нескінчених міжусобних війн. Всі закарпатські замки, окрім Середнянського та Чинадіївського, збудовані на височинах (стрімка скеля, одинокий пагорб серед рівнини). Майже всі замки Закарпаття, неодноразово перебудовувалися, а тому у кожного з них залишилися архітектурні фрагменти із різних стилів.Так, Ужгородський замок у внутрішньому палаці, відкриває перед нами різоліт відкритих дверей у романському стилі, до речі це єдиний чистий приклад романського стилю на Закарпатті1. Замок в Ужгороді кілька разів перебудовувався і остаточний свій вигляд здобув у ХVІІ ст. під архітектурним керівництвом французького інженера Лемера. Більш яскраво виражена готика у замковій архітектурі. Це готичні вежі Невицького, готичні палаци Мукачівського та Ужгородського замків. Трішки незначною хвилею захопив фортифікаційні споруди і ренесанс, це можна спостерігати на прикладі внутрішнього оформлення замків Ужгорода і Мукачева.
В усій ланці замкової архітектури окремо стоїть замок-вілла ХІХ ст. графів Шенборн, в урочищі Берегвар, поблизу Чинадієва. Його будова від початку і до кінця просякнута романтичним стилем, з доповненням у навколишній зеленій архітектурі.
